Всеукраїнська профспілка захисників України об’єднує людей із різним життєвим досвідом, професіями та долями. Серед членів Профспілки — захисники України, ветерани, спортсмени, тренери, працівники різних сфер та їхні родини. Усіх їх об’єднує головне — сила духу, взаємна підтримка, відповідальність і готовність працювати заради розвитку України.

Наступним героєм постійної рубрики «Профспілка в обличчях» став член Львівської обласної організації Всеукраїнської профспілки захисників України, тренер з карате та співзасновник відомого у Львові спортивного клубу «Фенікс» Денис Пічугін. Його шлях — від першого знайомства з карате у шкільному класі до професійного тренерства, виховання спортсменів національного рівня та щоденної роботи з дітьми.

Денис народився і виріс у сім’ї військових. Через особливості професії рідних із дитинства звик до переїздів і нових міст. До 2004 року жив у Мукачеві, де закінчив середню школу і саме там зробив перші кроки у карате.
«Одного дня тренер зайшов до нашого класу і розповів про секцію карате. Мені стало цікаво, я вирішив спробувати. Тоді це було просто нове захоплення, але поступово спорт почав займати дедалі більше місця в моєму житті», — пригадує Денис.

Вже за рік хлопець зрозумів, що шкільної секції йому недостатньо для подальшого розвитку, тому вирішив перейти до сильнішого клубу.
«Про новий клуб я прочитав у місцевій газеті. Побачив оголошення і вирішив спробувати свої сили. Хотілося тренуватися більше, змагатися на серйознішому рівні й перевіряти себе. Зараз згадую це з посмішкою, але саме тоді зробив важливий для себе крок», — розповідає спортсмен.

Після закінчення школи Денис вступив до Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, остаточно пов’язавши своє життя зі спортом.

Хоча карате вже стало важливою частиною його життя, своє професійне майбутнє він спочатку бачив дещо інакше.
«Хоча я все своє свідоме життя розвивався у спорті, своє майбутнє щиро хотів пов’язати з військовою справою і стати військовим медиком. Мій дідо був військовим, мама — медиком. Хотів поєднати ці дві справи в одну, тим самим продовжити сімейні традиції. Але саме тоді в армії проходила реформа і призову фактично не було», — ділиться спогадами Денис.

У студентські роки Денис активно виступав на змаганнях, здобував чемпіонство та багаторазово ставав призером універсіад Львівщини й України, посідав призові місця на чемпіонатах і Кубках України. Та спортивний шлях не завжди складається лише з перемог. На запитання про переломний момент у кар’єрі Денис згадує період у середині 2000-х років, коли через відсутність фінансової підтримки з’являлося бажання залишити спорт.
«У ті часи змагань було не так багато, і більшість із них були платними. В Україні я проходив усі відбори, потрапляв до збірної України, але фінансової можливості поїхати далі не було. Звичайно, це розчаровувало. Були моменти, коли хотілося все покинути. Але спорт, мабуть, і вчить нас тому, що після невдачі потрібно знаходити сили продовжувати», — пригадує тренер.

Сьогодні він уже сам допомагає молодим спортсменам долати труднощі та робити перші кроки до великих перемог. Основну частину свого часу Денис присвячує тренерській роботі у спортивному клубі «Фенікс», співзасновником якого є. Його вихованці здобувають призові місця на міських та всеукраїнських турнірах, а окремі спортсмени входять до складу національної збірної України з карате. Паралельно Денис працює вчителем фізичної культури у школі, де працює з 2016 року, а також інструктором із фізичної підготовки у дошкільному навчальному закладі Львова.

Повномасштабне вторгнення росії Денис зустрів удома. Уже приблизно через два місяці він відновив тренування з дітьми.
У дитячому садочку та школі, де працює тренер, тривалий час проживали евакуйовані родини з територій, окупованих росією. Попри воєнні обставини, спортивні заняття поступово відновилися.

«У школі та дитячому садочку тривалий час жили евакуйовані родини. Коли дозволяла погода, ми проводили тренування просто неба — на стадіоні. До занять долучалися і діти з числа внутрішньо переміщених осіб. Для них це була не лише фізична активність. Це можливість спілкуватися, знаходити друзів, переключатися і хоча б на певний час повертатися до нормального дитячого життя», — говорить Денис.

Варто зазначити, що у спортивному клубі «Фенікс» на постійній основі діють спеціальні умови для тренувань внутрішньо переміщених осіб. Комусь надають знижку, а для когось заняття є безкоштовними — залежно від обставин та ситуації в родині.

Первинна профспілкова організація клубу «Фенікс», яку очолює Денис, входить до складу Львівської обласної організації Профспілки.
«Профспілка — дуже гарна можливість для спортсменів. Львівська обласна організація, до якої входить первинна профспілкова організація клубу «Фенікс», не раз допомагала нам у вирішенні особливо нагальних питань, зокрема з реабілітацією спортсменів після змагань та їхньою фінансовою підтримкою. Для мене це як друга спортивна сім’я, яка завжди прийде на допомогу», — говорить Денис.

Денис Пічугін — приклад людини, яка знайшла своє покликання у спорті та сьогодні допомагає знаходити його іншим. Його робота — це не лише про медалі та спортивні результати. Це про виховання характеру, дисципліни, впевненості у власних силах і вміння не здаватися навіть тоді, коли обставини випробовують на міцність. Саме такими людьми наповнюється «Профспілка в обличчях» — членами Профспілки, які розвивають свої професії, підтримують інших і щодня роблять внесок у формування сильної та згуртованої України.