Всеукраїнська профспілка захисників України об’єднує людей із різним життєвим досвідом, професіями та долями. Проте всіх нас єднає головне — спільна боротьба, взаємна підтримка та відданість Україні.
Наступним героєм нашої постійної рубрики “Обличчя Профспілки” став член Львівської обласної організації Профспілки, ветеран російсько-української війни Павло Федюк. Чоловік народився і виріс у Львові в сім’ї підприємців. Навчався у місцевій школі №76 імені Василя Стуса. Із 15 років брав активну участь у націоналістичних організаціях і свідомо готувався до боротьби за українську ідентичність.
Свій позивний «Бомбер» Павло отримав понад 15 років тому, ще за часів участі у довколафутбольному русі ФК «Карпати». Тоді він часто носив куртку-бомбер, і друзі жартома назвали його на честь улюбленого елементу гардероба.
Бойове хрещення Павло пройшов у 2014 році, навчаючись на першому курсі факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Йому тоді було лише 19 років.
«Я був поранений на Майдані в Києві. Нічого страшного — осколок і контузія від світлошумових боєприпасів. Я тоді навчався на першому курсі. Повернувся додому, і мама побачила штани в крові. Вона знала, що я поїхав на Майдан, але я запевняв, що ми там нікуди не ліземо — просто стоїмо з ліхтариками. Насправді ж ми були чи не в перших рядах», — з усмішкою згадує ветеран.
У 2013 році, закінчивши військовий ліцей імені Героїв Крут, Павло вирішив, що не матиме нічого спільного з війною. Проте доля розпорядилася інакше. 1 липня 2014 року він вступив до лав «Азову», де разом із земляками створив «Галицький взвод» і прослужив до кінця року.
Згодом були бої за селище Піски біля Донецького аеропорту у складі батальйону ОУН під командуванням Миколи Коханівського. Основу підрозділу склали активісти однойменної Майданівської сотні. Павло також брав участь у боях за Авдіївку та утриманні позицій під Ясинуватою у складі 1-ї окремої штурмової роти «Да Вінчі» (нині — полк) навесні 2017 року. У перервах між службою займався громадською діяльністю та працював інструктором із бойової підготовки в Самбірському районі.
Повномасштабне вторгнення застало Павла на роботі.
«Я щойно влаштувався на нову роботу, життя почало входити в цивільне русло. Але 20 лютого мені зателефонували друзі з “Азову” і закликали їхати до Києва боронити столицю. Відверто кажучи, не дуже хотілося їхати: всі кияни їхатимуть до Львова, а ми — навпаки, у Київ воювати. Виглядало трохи парадоксально», — згадує ветеран.
Уночі 24 лютого його розбудив дзвінок із коротким повідомленням: «Почалося». Зібравши речі та побратимів, дочекавшись ранку, Павло вирушив на Волинь, де очікувався можливий наступ із території Білорусі.
Далі були бої за Київщину, Запорізький напрямок (Оріхів, Гуляйполе, Вербове, Роботине), а також лівобережжя Херсона. Під час бойових дій Павло командував штурмовою, а згодом — протитанковою групою. Працював із МК-19 — американським автоматичним гранатометом, прикриваючи піхоту.
Сьогодні Павло Федюк розвиває власний бізнес — онлайн-магазин коміксів — і займається громадською діяльністю. Він очолює львівський осередок ГО «Північна дивізія», створеної за ініціативи музичного гурту «Nord Division», учасники якого є спецпризначенцями ГУР МО України.
«У цих хлопців є своя аудиторія. Вони вирішили спрямувати її в правильне русло й створили молодіжну організацію. Через спільних знайомих мені запропонували працювати з молоддю: навчати тактичній медицині, поводженню зі зброєю та іншим необхідним навичкам. Я також запрошую ветеранів, які діляться досвідом — від мінно-вибухової справи до керування FPV-дронами. Проводимо й спортивні заходи», — розповідає він.
За словами Павла, серед учасників — студенти львівських вишів і старшокласники, багато з яких є дітьми військових або загиблих захисників.
На запитання про мрії Павло відповідає просто і впевнено:
«Я ні про що не мрію. Живу за принципом: те, що для когось мрія — для мене мотивація. Звісно, хочеться міцну родину і сильну Україну. А Профспілка для мене — це побратимство і підтримка».
