Олександр Кононученко, звичайний адміністратор автосервісу, до 24 лютого 2022 року вів звичне життя. Працював і будував плани на майбутнє. Однак, повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало для нього моментом істини.

«24 лютого – цей день був шоком для мене», – розповідає Олександр. Побачивши, як українці об’єднуються проти ворога, він вирішив не залишитися осторонь. Наступного дня він відвідав п’ять військкоматів, проте через великий наплив бажаючих вступити до лав захисників, ніде вже не брали. Але Олександр не здався – 26 лютого він приєднався до добровольчого формування.

Перші місяці служби були наповнені новими викликами. Олександр займався охороною, патрулюванням і виявленням диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ), паралельно вивчаючи військову справу. Його навчання було інтенсивним, але вкрай необхідним, щоб бути готовим до будь-якої ситуації.

Коли ситуація в стабілізувалася, Олександр з товаришем вирішив, що він потрібен на Донбасі, де тривали активні бойові дії. Там він приєднався до невеликої тактичної групи, і саме тут почалося «справжнє військове життя»: штурми, розвідка, збиття ворожих гелікоптерів і винищувачів, мінометні обстріли.

Але все змінилося влітку 2023 року, під час участі в контрнаступі під Роботино, він отримав чергову контузію. Це поранення стало причиною його повернення до рідного Києва.

Однак після цього Олександр не втратив бажання допомагати. “Дуже хочеться на війну, де справжнє братерство і реальне життя. Але я розумію, що тут можу приносити набагато більше користі“.

Олександр не тільки проявив себе на фронті, але й став активістом в цивільному житті. Він брав участь у мирному мітингу, де разом з іншими активістами виступав за права військових біля готелю “Дружба”.